Катя Бльостка. Чому її всі читають

Катя Бльостка— авторка бестселера «Матера вам не наймичка, або Чому діти – це прекрасно…», «матера» чотирьох синів, блогерка. Народилась і виросла в смт Гоща Рівненської області. У 2014-му переїхала в США.

«Грудень. Субота. Мені шістнадцять. Вік помилок, яких не уникнути. Деякі з них будуть розпрекрасними, деякі — печально – повчальними, уроки із деяких я засвою лише тоді, коли матиму своїх дітей. Але факт залишається беззаперечним: усе, що відбувається зараз зі мною та навколо мене, усі сценарії, у яких я — головна героїня, частина масовки або взагалі відсутній персонаж, так чи інакше формують мою особистість. І в майбутньому я не раз використовуватиму їх як референси, намагаючись знайти вихід із якоїсь сраки, і не раз заново їх подумки проживатиму, проговорюючи слова давнішніх діалогів уже по – іншому, по – новому, по – мудрому, бо у тридцять п’ять уже точно знаю, як варто було б тоді відповісти. І не раз сміятимусь із себе й дякуватиму за ці спогади. І не раз здивую себе, розчулившись і пустивши скупу соплю, коли випадково почую саме ту пісню. Так, ту. Напевно, у кожної з нас є саме та пісня. Під неї я зі своїм першим коханням кружляла на дансполі в момент, коли його рука, ніби ненароком і так випадково, сповзла мені на дупу. Мій подих затримався у грудях, а він усе продовжував заглядати в очі кольору Українського Полісся.
Забудуться деталі, якісь декорації, навіть чиїсь імена… Не забудуться трепет, радість, розчарування, біль і любов… Не забудуться тодішні відчуття, які панували в душі. Їх не витерти з пам’яті.
А поки грудень, субота, мені, нагадаю, шістнадцять, і я збираюсь на дискотеку в «Кабак». «Кабак» — легендарне й суворе місце славної Гощанщини (насправді назва цього закладу «Ресторан “Україна”», але в народі вона чомусь не прижилась). Розташований у даунтауні селища, на окраїні парку, біля РАЦСу й універмагу, «Кабак» ніколи не вирізнявся зайвою урочистістю. Важко когось замилувати сірим облізлим фасадом та інтер’єром, основний акцент якого — фіолетові штори і скатертини з найдешевшої, нібито велюрової, тканини у вибиті тюльпани. Проте «ресторан» був своєрідним монополістом у сфері розваг тамтешньої молоді (альтернатив на той час не було, за винятком літньої пори, коли гецала дискотека під відкритим небом із найоригінальнішою назвою «Лєтній»). Фішка «Ресторану “Україна”», себто «Кабаку», — завидна версатильність закладу, бо у будні там накривали поминальні обіди з гороховим пюре і коливом із солодкого рису, у вихідні гуляли весілля, дні народження та хрестини з чорносливом у сметанному кремі й голубцями завбільшки з блоху (чомусь саме маленькі голубці вважались еталоном високої гощанської кухні). А поміж цими життєвими оказіями, що супроводжувалися ловкими гастрономічними шедеврами, вечорами в «Кабаку» крутили дискотеку».