search user user
promo-img

«Пісня відкритого шляху». Роман-подорож до власної ідентичності

13 Січня 2025
Популярне Рекомендуємо

У травні 2024 року вийшла нова книга Артема Чеха. Вона справедливо стала улюбленою на Книжковому Арсеналі, потрапила у лонґ-ліст премії «Книга року» за версією BBC та поселилася у домашніх біблотеках користувачів EPUB.com.ua. Якщо ви ще не читали «Пісню відкритого шляху», вмощуйтеся зручніше: зануримо вас у road movie книжкового формату.

Артем Чех_
Артем Чех. Фото: Автор

Артем Чех  — беззаперечний лідер продажів EPUB.com.uа. В наявності його книги: «Хто ти такий?», «Точка нуль», «Район Д», а також новий роман «Пісня відкритого шляху». 

Про що книга?

«Пісня відкритого шляху» — історичний роман. Книга розповідає історію про українського кріпака, який спочатку бере участь у Кримській війні, а потім потрапляє до Америки і стає учасником Громадянської війни. Артем Чех раніше вже писав про Афганську війну (роман «Хто ти такий?» став книгою року ВВС-2021) і про російсько-українську війну («Точка нуль», 2017 рік). Зараз автор зазначає, що тепер він не хоче писати про воєнні дії в Україні, адже сам є військовослужбовцем, а отже його картинка й погляд не будуть об’єктивними. Проте тема війни його все ще цікавить, тому і з’явилася «Пісня відкритого шляху».

Історія написання

Артем почав писати «Пісню відкритого шляху» до повномасштабного вторгнення, а закінчив через півтора року після початку. В одному з інтерв’ю він розповідав, що 24 лютого 2022 року зранку надіслав ще не готовий рукопис своєму літературному агенту Олександру Бойченку. Було невідомо, які події чекають на українців далі, а втратити матеріал дуже не хотілося. 

Це найбільший роман Артема Чеха. Важливим є те, що автор досить ретельно підійшов до написання своєї книги. У пості на своїй сторінці у Facebook він зазначив:

«Іноді, аби зробити той чи інший абзац достовірним, я проводив по кілька днів у віртуальних бібліотеках. Передусім невичерпним джерелом документів, листів, мап, щоденників була Бібліотека Конгресу. Часом мені допомагали американські краєзнавці, історики та реконструктори, з якими я списувався, дивуючи їх тим, що якийсь чувак з України пише роман про їхню війну».

«Люди отримують свободу, але поняття не мають, що з нею робити. Тому коять дурниці».

Пісня відкритого шляху

Провідні теми

Окрім війни, у цій книзі підіймається тема національної самоідентифікації. Головний герой Гнат був неписемним з дитинства. Чоловік навчився читати вже в дорослому віці, і зміг він це зробити англійською. Проте Гнат не відмовився від своєї ідентичності, а також не забув українську культуру. Він пам’ятає та співає народні пісні. Його називали росіянином, хоча герой наполягав на тому, що українець. Хоч і став з часом американцем. Саме про нелегкий шлях головного героя можна прочитати у цьому романі Артема Чеха. 

Також письменник майстерно описує та порівнює рабство у США та кріпацтво в Україні.

Реакція суспільства

Роман отримав чимало позитивних відгуків. «Пісня відкритого шляху», зокрема, потрапила до Довгого списку в номінації «Книга року BBC-2024». 

Також книгу номінували на «Шевченківську премію 2025» у галузі «Література». Наступне засідання комітету Національної премії України імені Тараса Шевченка відбудеться у третій декаді січня. Саме тоді відбудеться другий тур, у якому визначать короткі списки претендентів на перемогу. 

«А котроїсь сонячної осінньої днини прогриміло: в похід. Збиралися ми, либонь, тиждень. Впрягали коней і волів у вози, начищали й без того блискучі рушниці, тягнули гармати. А як зібралися — вирушили не на схід, а на захід. І в повітрі
тривожно бриніло це солодкаво-масне слово: війна. Я засмутився, що гір так і не побачу, та хтось сказав, що акурат у гори і йдемо, але не у східні, а в західні. Я ж ані читати, ані писати не вмів і не сильно знався на всіх тих мапах, що, мов яловичі шкури, висіли на полотняних стінах офіцерських наметів. Якось мені Жила показав, де знаходиться моя Софіївка, а де — ми, однак тоді я нічого так і не втямив, окрім того, що Софіївка — в центрі цієї шкури, а ми — в самому низочку, і що
нижче лиш Крим та багато синього кольору. І що в похід ми йдемо на інший край шкури, туди, де закінчується наш зелений колір і починається їхній — коричневий — колір земель Оттоманської Порти».

Уривок з книги

Підтримайте українські видавництва -
купіть електронні книги улюблених авторів у форматі EPUB.