Опис

“Кістяна Вежа” – перша частина трилогії. З якими загрозами може зіткнутися світ, населений мудрими Відаючими і містичними народами — вампірами, некромантами, перевертнями, ельфами, кожен з яких володіє своєю магією? Іскри воєн спалахували від самого початку існування, яке зіткали древні демони з кривавих вод Першоокеану і, порівняно з вічністю, швидко згасали. Проте несподівано виникає культ, що оголошує своїм завданням знищити всіх до ноги, хто бодай найменшим чином застосовує магію. Дорогами князівств крокують загони фанатиків, готові негайно вбити будь-кого, хто не може або не хоче примкнути до їхніх рядів, а більшість міст поволі поглинає хаос. Живі серед Мертвих і Мертві серед Живих, що мешкають в Кістяній Вежі, знають: насувається війна, яка зітре звичний світ на порох. Втім, некроманти не поспішають втручатися у справи живих — принаймні, доки битва не досягне цвинтарів. Хто ж зможе протистояти арміям невразливих до магічних впливів фанатиків, якщо навіть непереможні Легіони Ночі — могутній вампірський ковен — не встояли? Чи зможуть герої подолати міжусобиці й об’єднатися перед лицем небезпеки? І, головне, дізнатися, яка сила віддає ворогам накази? Брама «Кістяної Вежі» відчинена для всіх і запрошує до містичної подорожі світом магії, древніх легенд та епічних звершень.

Розгорнути

Відгуки

Ігор (перевірений власник) – 09.04.2025

Що ж нам запропонує ця книжка? Як не дивно, суть книжки повністю виражається в її оформленні. Що я маю на увазі? Які у вас можуть бути думки при погляді на обкладинку? Точно не про веселі святкування. Скоріше, про похмурі, неквапливі події. От приблизно так воно і є. Коли оформлення важливіше за суть.

Ця книжка – як готичний собор. Багато зайвих і важких деталей, темні переходи, якісь фігури, що шепчуться по кутках. Але тут точно не відбувається чогось динамічного на кшталт того, що відбувалось у того ж Гюго. Все чинно і похмуро, виключно “високий слог” і ніхто нікуди не поспішає. Краще посидіти на лавочці, опціонально візьміть вина, що залишилось з причастя і подумайте про вічне. Веселитись і посміхатись в соборі заборонено.

Весь об’єм книжки пішов, власне, на експозицію. Залишивши сюжету якусь друго-, може навіть третьо-рядну роль. І наче відбуваються якісь події, але сенсу вони для оповідання несуть приблизно ніяку і слугують просто фоном для Створінь Темряви, що Поважно Пливуть Сторінками. Є центральний конфлікт, але його об’єм радше схожий на пролог до чогось більш динамічного, ніж на окремий твір.

Книжка, свідомо чи несвідомо як раз відображає так любовно виписаних авторкою вампірів на некромантів. Тобто дуже пафосних та поважних ззовні, але порожніх і трухлявих по суті. Так і цей твір, повний пафосних експозицій, а сюжет і динаміка вмерла по дорозі.

Верховний Інквізитор схиляється до думки про спалення книжки і авторки во славу Людства.