Розмови з Ружевичем

Опис

Ця збірка належить ще до одного виняткового жанру, представленого в польській літературній традиції, — розмова з померлим поетом. Представлені у ній вірші детально розглянуті в післямові до цього видання. Якщо говорити мовою реклами, то можна сказати, що у цій збірці український читач отримує «два в одному», оскільки вона складається з віршів, добраних у пари: на кожний вірш Ружевича Польковський дає свою відповідь. Тільки перший твір («Старий поет в товстих окулярах») немає свого відповідника, адже він витканий з біографії Тадеуша Ружевича. Тож давайте почнемо читати: все починається з моменту, коли в гості до старого поета приходить смерть. Юзеф Марія Рушар

*

Ян Польковський — поет, прозаїк, публіцист і громадський діяч. Народився 10 січня 1953 року у місті Берутув (Нижньосілезьке воєводство), виріс у Новій Гуті. У 1972 – 1978 роках навчався на факультеті польської філології Ягеллонського університету. Брав активну участь в роботі краківського студентського комітету «Солідарності» (першій громадській опозиційній студентській організації в радянському блоці), де був редактором підпільного журналу «Sygnał» («Сигнал») та видавництва «Krakowska Oficyna Studentów» («Краківська студентська друкарня»). У 1981 році заснував незалежне видавництво «ABC», а у 1983 – 1990 роках був видавцем і головним редактором консервативного часопису «Arka» («Ковчег»). У 1989 році Польковський був редактором та видавцем незалежного щотижневика «Świat» («Світ»). Яна Польковського інтерновано 13 грудня 1981 року. Після виходу з в’язниці у Заленжі (район м. Катовіце), і до 1989 р. він був активним діячем підпільних опозиційних структур. У вільній Польщі був видавцем та головним редактором газети «Czas Krakowski» («Краківський час») (1990 – 1996), недовго був речником уряду Яна Ольшевського був директором адміністрації польского державного телебачення, головним редактор кінопорталу Товариства польських кінематографістів. З дружиною Анною (у дівоцтві— Петрицька) мають двох синів і двох дочок та чотирьох онуків. Нагороди за поетичну творчість: Фонду ім. Косцельських (1983), підпільної «Солідарності» (1983), ім. Анджея Кійовського за поетичну збірку «Cantus» («Канти») (2010), «Орфей» ім. К.І. Ґалчинського за збірку «Głosy» («Голоси») (2013), «Identitas» у царині гуманітарних наук та художньої літератури за роман «Ślady krwi» («Сліди крові») (2014), Товариства польських журналістів «за заслуги перед свободою та красою друкованого слова» (2015), ім. Пшемислава Гінтровського, яку отримують митці за «захист правди і любов до свободи» (2016). 6 травня 2016 року Президент Республіки Польщі Анджей Дуда нагородив Яна Польсковського Офіцерським хрестом Ордена відродження Польщі за видатні заслуги у розвитку польської культури та літературний доробок. У вересні 2019 року поет отримав золоту медаль «Gloria Artis».

Тадеуш Ружевич (народився у 1921 році, помер у 2014 році) — один з найважливіших поетів ХХ століття, драматург, прозаїк. Свої юнацькі вірші Ружевич публікував, серед іншого, в часописах «Pod znakiem» («Під знаком»), «Mariа» («Марія») i «Czerwone Tarcze» («Червоні щити»). У 1944 р. разом із братом Янушем видав збірку «Echa Leśne» («Лісові відлуння»), а через два роки — збірку сатиричної прози та поезії «W łyżce wody» («У ложці води»). Однак його дебютом вважається поетична збірка «Niepokój» («Неспокій») (1947). Вихід після війни збірок «Niepokój» («Неспокій») та «Czerwona rękawiczka» («Червона рукавичка») став дуже важливою подією. Вірші молодого поета високо оцінили, серед інших, Леопольд Стафф та Чеслав Мілош. Саме тоді Ружевич написав один із найвідоміших своїх віршів — вірш «Ocalony» («Спасений»). Захоплений досягненнями творців театру абсурду, Семюеля Беккета або Ежена Йонеско, він створив один з найважливіших драматичних творів в історії польської літератури — «Kartoteka» («Картотека»). П’єсу, написану в 1960 році, часто вважають одним із перших прикладів театру абсурду в польській літературі. Пізніше Ружевич часто експериментував з формою та змішував жанри, поєднуючи поезію з драмою та прозою. Одним із найважливіших прикладів цієї літературної стратегії є твір «Przygotowanie do wieczoru autorskiego» («Підготовка до авторського вечора»). До найвідоміших драматичних творів Ружевича пізніших років, серед іншого, належать «Odejście głodomora» («Голодний іде геть») (1977) і «Do piachu» (1979). На початку дев’яностих років Ружевич створив оновлену версію свого найвідомішого драматичного твору — «Kartoteka rozrzucona» («Розкидана картотека») , в яку включив додаткові сцени, які стосувалися тодішньої реальності.