Малкольм Лаурі

(28.07.1909–27.07.1957)Кларенс Малкольм Лаурі — видатний англійський, або, точніше, англо-канадський письменник, оскільки його найкращі творчі роки минули в провінції Британська Колумбія (Канада). Він навчався в Кембриджі, плавав матросом на торговельних судах до Китаю, подорожував Німеччиною й Америкою, жив у Парижі та Нью-Йорку. У 1936 році оселився в Мексиці, а 1939 року перебрався до Канади, але часто виїжджав у Нью-Йорк і Лондон.

За життя Лаурі опублікував лише малу частину написаного, багато було ним тільки задумано або ледь розпочато. Його головною книжкою мала би стати багатотомна епопея «Подорож без кінця» (The Voyage That Never Ends), від якої збереглися лише повість «Лісова стежка до джерела», кілька новел і матеріали незавершених романів, кращим із яких був «Пітьма, як у могилі, де лежить мій друг» (1968). Книжкою ж, яка стала не тільки пам’ятником автору, а й одним із найбільш щемких літературних шедеврів ХХ століття, був автобіографічний, як майже все написане Лаурі, роман або, за його власним визначенням у листі до видавця, «пророцтво, політичне попередження, криптограма, абсурдистський фільм» — «Під вулканом» (1947).

У 1984 році цей роман був екранізований режисером Джоном Г’юстоном. Ролі Консула й Івонн виконали Альберт Фінні та Жаклін Біссет.

Життя письменника, який обіцяв так багато, драматично урвалося у віці сорока восьми років. Лаурі з юних років страждав на алкоголізм, кілька разів намагався лікуватися, але невдало. За деякими даними, його передчасна смерть від великої дози снодійного і ще більшої — алкоголю, була самогубством, хоча поліція і журналісти використовували інший термін — «смерть унаслідок нещасного випадку».