«Потяг», Людмила Колб | Відгук працівниці EPUB.com.ua

Перед нами книга про тілесність, дорослішання, взаємини у старшій школі, про те, як бути підліткою у середині нульових. Особисто я дуже зраділа, бо нарешті з’явилися книги про міленіалів та міленіалок! Ще й в українському контексті: події переважно відбуваються у Києві, а також у Львові та побіжно у Криму. У мене складалося враження, наче авторка залізла у мою голову й дістала звідти давно заблоковані спогади. Епізоди в цій оповіді – це не те, що теоретично могло б бути. Це саме те, що дійсно було.

Перша закоханість й секс, непорозуміння з мамою, симпатія між головною героїнею та найкращим другом, стосунки онлайн, комплекси й несприйняття свого тіла, бажання стати “крутою” і влитися в тусовку, інтриги між однокласницями. 

Важливо зазначити: тут є декілька тригерних тем. Зокрема, “обмацування” дівчат без їхньої згоди. 

Також квітнуть слатшеймінг і мізогінія — далі наводимо приклади з тексту. Якщо у дівчини був секс, вона автоматично перетворюється на “давалку”; якщо у дівчини не було сексуальних зв’язків, вона потерпає від тиску друзів, бо “в целку загралася”. 

Ну і багато персонажів дійсно в сучасному світі постають справжніми “ред флегами”: мама, яка читає особистий щоденник доньки та підслуховує її телефонні розмови; хлопець, який маніпулює головною героїнею заради сексу; подруга, яка говорить позаочі неприємні речі. Якби я знаходилася у тих часових рамках і віці, звісно, я б цього не помітила. Проте зараз з позиції дорослої людини, авжеж, закочуються очі. Але що ж: це підлітки. 

Я б хотіла сказати, що головна персонажка є занадто інфантильною, але ж якою їй ще бути? Їй всього лише п’ятнадцять. 🙂 

Також маю відмітити цікаву сюжетну лінію, яка залишила більше питань, аніж відповідей. Дівчина збуджується від поцілунків з подругою, а також ретельно розглядає тіло однокласниці в шкільній роздягальні. Що це: прояв бісексуальності чи бажання пізнати життя й дорослість якомога більше? Людмила Колб лишає це питання відкритим.

Попри те, що текст є час від часу болючим, я рекомендую його до прочитання з двох причин:

1. Щоб краще розуміти підлітків.
2. Щоб згадати свою юність і зрадіти, що ви більше не учениця старшої школи. 🙂 

Приємними бонусами для вас стануть давно забуті слова, як “уматовий”, спогади про існування журналу Cool та програми ICQ, а ще ретельно створений плейлист в кінці книги з тогочасними хітами.