Леся Воронина

Леся Воронина — письменниця, перекладачка, журналістка. Авторка пригодницьких, детективних і фантастичних книжок для дітей та підлітків, серед яких «Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку № 9», «Суперагент 000», «Прибулець з Країни нямликів», «Пригоди голубого папуги», «Слон на імʼя Ґудзик», «Гра в індіанців, або Ніколи не смійся з крокодила».

Народилась Леся у Києві, виростала у величезній комуналці біля Шевченківського парку і відтоді полюбила цю частину Києва на все життя. Разом із друзями обстежила всі таємні закапелки величезного будинку Мороза й навколишніх старовинних кам’яниць. Саме тоді Леся почала вигадувати свої пригодницько-фантастично-детективні історії, які розповідала одногрупникам в дитячому садку, а згодом у школі під час перерви. Авторка згадує, що спершу їй не вірили, що все це вона вигадує сама (щоб довести своє авторство, вона складала історії «на замовлення»).

Після закінчення школи вступила на філологічний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка. За роки навчання встигла попрацювати кур’єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, електромонтером на деревообробному комбінаті, екскурсоводом у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові та на багатьох інших роботах.

Але найприголомшливішими в той час для Лесі були мандри: їздила автостопом в Карпати і в Крим, мандрувала на байдарках польськими річками та озерами, брала інтерв’ю у Станіслава Лема для тижневика «Україна», спілкувалася з видатним польським поетом і драматургом Тадеушем Ружевичем, дивилася його вистави у вроцлавському Новому театрі.

Свої перші фантастичні оповідання: «Пригоди голубого папуги», «Хлюсь та інші», «Таємниця Чорного озера», — випробувала на синові. Малому Жені сподобалося, тож Леся надіслала їх у видавництво, звідки надійшли звинувачення в тому, що в її текстах «звірі кращі за людей». Згодом, вже за часів незалежності, ці історії були надруковані окремими книжками.

У 1987–1991 рр. працювала редакторкою відділу літератури та мистецтва журналу «Україна», а коли 1991 року з’явився «Соняшник», перший дитячий незаідеологізований журнал, Леся з радістю прийняла запрошення працювати в ньому літредакторкою. Через рік таємним голосуванням (авторка пригадує, що це було модним на початку 90-тих) її обрали головною редакторкою. І ті 15 років, упродовж яких Леся очолювала «Соняшник», вона називає найщасливішим часом у моєму житті.

Для дорослих авторка написала єдину книжку — роман-тревелог «У пошуках Оґопоґо». Решта Лесиних книжок (а їх вийшло майже три десятки), адресовані юним читачам. Саме дітей і підлітків авторка вважає найкращими людьми, на яких ще не наріс «захисний панцир», вони вірять у дива і вміють любити самовіддано й щиро.

Одну зі своїх найпопулярніших книжок, іронічний детектив “Суперагент 000” Леся написала 1995 року після повернення з Канади, де на запрошення Міністерства освіти провінції Альберта та Канадського інституту українських студій, готувала тексти для двомовних українсько-англійських шкіл. Тому багато пригод у цій книжці відбуваються в Скелястих горах Канади. Також авторка написала понад 100 сценаріїв коміксів, які друкували в «Соняшнику» під псевдонімом Гаврила Ґави.

Багато років Леся вела авторські передачі на Радіо Культура. Авторка досі захоплюється далекими мандрівками, а також колекціонує мініатюрні зображення равликів і слонів.

Лауреатка Всеукраїнської акції «Книжка року» у 2004 році за книжку «Суперагент 000». Лауреатка Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п’єс «Коронація слова» у 2005 році за книжку «Таємниця Пурпурової планети» та Міжнародного літературного конкурсу «Дитячий Портал» за книжку «Таємне товариство боягузів або засіб від переляку № 9» у 2006 році.

У 2008 році книжка «Нямлик і балакуча квіточка» увійшла до «П’ятірки року BBC».

Двічі (2020 та 2021 рр.) номінована на Меморіальну премію імені Астрід Ліндґрен (The Astrid Lindgren Memorial Award). У 2012 разом з художницею Катериною Штанко відмовилася від премії Президента України «Українська книжка року» Віктора Януковича.

Чоловік — письменник Євген Гуцало (1937–1995).