Опис
Він міг показувати сину світ, навчати і просто бути поруч. Натомість пішов захищати свою державу у російсько-українській війні. Та попри виснажливі воєнні будні головний герой не забуває бути батьком. Так виникає ця книжка — розмова із сином, який залишається далеко, але водночас завжди поруч — у самому серці. Тут немає батальних сцен чи описів боїв. Валерій Пузік намагається продемонструвати, що навіть у час найжорстокіших війн у центрі всього — людина. Він веде читача уламками спогадів, рефлексіями сьогодення і мріями про майбутнє, створюючи власну фронтову реальність. Ця книжка — це тут і зараз, у якому перебувають тисячі солдатів на війні. Це живий нерв, який не дозволяє залишатися байдужим до всього, що тебе оточує. Це вузька стежка над прірвою, яку потрібно пройти, щоб врешті побачити світло — своїх дітей, своїх рідних і свою мирну країну.
Розгорнути
(1,985кб)
(4,181кб)
Стівен Кінг 
Сара Джанет Маас 
Віра Агеєва 
Макс Кідрук 
Голлі Блек 
Наталія Довгопол 
Володимир Станчишин 
Анджей Сапковський 
Сергій Жадан 
Сергій Плохій
Максим (перевірений власник) –
Ця книга – це розмова батька із сином. Батько на війні, а син – ніби далеко, але завжди у серці, завжди поруч.
Одна із самих пронизливих книг, яку я читав. Це не просто книга, не просто слова на папері, не просто історії з війни. Це біль, яка може вбити. Це сльози, які накочуються на очі й зжирають слова. Це шрам на самісінькому серці, якого неможливо позбавитися. Це ненависть до ворогів, яку не зупинити.
У сюжеті не має батальних сцен. Але є спогади сьогодення, минулого, мрії про майбутнє. І це все створює неповторний сюжет, нову реальність про війну та мир, про тисячі солдатів, які боронять свою країну, свої родини від ворога, від руського мира, від неволі.
Сподобався формат книги. Коротенькі записи, вірші, листи. І що важливе, що в кожному слові, в кожній букві, тільки суть, тільки головне, тільки саме життя, тільки те, що залишиться у пам’яті.
Книга-емоція, болюча й водночас ніжна.
Книга неймовірна. Читається важко, тому що правда, тому що смерть, тому що життя, тому що війна.
Безліч головних героїв, але всі вони мають ім’я, мають характер, мають велике серце і любов до країни.
І ще мені здалося, що це книга надія. Надія на майбутнє України, на те що життя переможе смерть, на те що любов переможе темряву.
Велику ціну платить Україна, непоправну. Платить людським життям. Життям найкращих своїх синів та доньок. Загиблих не повернути, але пам’ять про їхній подвиг, назавжди повинна залишитися у наших серцях.
В мене ця книга стала книгою 2023 року.
А що ви можете сказати про цю книгу? Які думки, емоції виникали у вас? Пишіть у коментарях.