Осаму Дадзай

Осаму Дадзай — один із найвидатніших японських авторів. Справжнє ім’я письменника — Цусіма Сюдзі. Найвідоміші книги митця: «Крах людини», «Сонце на заході», «Біжи, Мелос!».

Життя письменника було буремним і непередбачуваним. У молодості автор навчався на філологічному факультеті Хіросацького університету, де займався редагуванням публікацій і написанням своїх перших творів. Проте у 1927 році після самогубства кумира, письменника Акутаґава Рюноске, життя Цусіма змінилося. Більшість часу й коштів він почав витрачати на алкоголь, одяг і повій; почав цікавитися марксизмом, який був забороненим на той час. У 1929 році у нього була перша спроба самогубства. У жовтні 1930 письменник разом з 19-річною офіціанткою бару Ґіндзи, Танабе Шімеко, намагається втопитися на пляжі у Камакурі. Дівчина гине, а Цусіму рятує риболовецький човен. Родина автора допомогла йому уникнути покарання. Пізніше митця заарештували за участь у забороненій Комуністичній партії, але знову на допомогу прийшла сім’я: брат втрутився у процес і звинувачення зняли.

Його оповідання  «Поїзд» було вперше надруковане у 1933 році. Саме тут він використав псевдонім Осаму Дадзай. Журнали видають його оповідання й першу повість «Спогади». Згодом автор завершив збірку «Останні роки», і після цього здійснив ще одну спробу самогубства. 

Пізніше на автора чекають інші драматичні події: госпіталізація, наркозалежність, глибока депресія, зрада дружини. Все це штовхає його на ще одну наевдалу спробу суїциду. Проте у 1938 році життя налагоджується: він одружується з вчителькою Ісіхара Мітіко, у 1941 народжується перша донька, Соноко. Це початок одного з найбільш стабільних періодів творчості Дадзая. 

Автор не бере участь у Другій світовій війні через хворобу легень. За цей час він видає перекази творів Іхара Сайкаку. Роботи, написані під час воєнного часу: «Правий міністр Санетомо» (1943), «Цуґару» (1944), «Скринька Пандори» (1945–46), «Казки» (1945) та інші. У післявоєнні роки його творчість набула найбільшої популярності. У книзі «Дружині Війона» (1947) автор зобразив аморальне життя післявоєнного Токіо.

У 1947 році вийшла одна з найвідоміших робіт автора, повість «Сонце на заході». В основі твору – щоденники фанатки Шизуко Ота (у 1947 році вона народила від Осаму Дадзая доньку, Окада Харуко, яка у майбутньому також стала письменницею).

Згодом автор знову повертається до недбалого образу життя, багато п’є, йде від дружини до Ямадзакі Томіе. У той час працює над повістю «Пропаща людина» («Крах людини»). Цей твір стане класикою японської літератури, проте повноцінної публікації автор не дочекався. 

В останні дні свого життя пише оповідання «Бувай». Рукопис автор вирішує залишити на робочому столі перед тим як накласти на себе руки.  Дадзай Осаму та Ямадзакі Томіе втопилися у водозбірнику Тамагава 13 червня 1948 року. Їхні тіла знайшли на 39-й день народження автора (19 червня).