Борис Грінченко

Борис Грінченко (1863–1910) – письменник, вчитель, укладач словника української мови, борець за українську незалежність та самобутність.

Літературні псевдоніми Грінченка: Василь Чайченко, Л. Яворенко, П. Вартовий, Б. Вільховий, Перекотиполе, Гречаник.

Науковці називають найзнаковішим псевдонім П. Вартовий – бо стояв на сторожі українського слова, історії та культури.

 Б. Грінченко автор першого фундаментального «Словника української мови» (1907-1909). Працював над обробкою словникового матеріалу, який напрацьовувала редакція журналу «Київська старовина». За 2 роки він упорядкував чотиритомний словник, який налічує близько 68 тисяч слів. Як для початку XX ст. це був найповніший і лексично найдосконаліший український словник.

Знав Борис Грінченко німецьку і французьку мови, а пізніше — чеську, польську, вивчав норвезьку. В останні роки вивчав італійську, навіть розпочав роботу над українсько-італійським словником. Всі мови він вчив самостійно.

Усе своє недовге життя, лише 47 років, Борис Грінченко віддав невтомній праці на благо української культури. Автор багатьох підручників, один з організаторів товариства «Просвіта», активно боровся за право викладати українську мову в школах.

Талановитий педагог і письменник, завжди зважав на потреби учнів і брак книжок за якими вони могли б вчитися. Тому сам писав підручники для учнів, а його оповідання та повісті яскраво відображають тогочасне життя народу.